|
| Пт, Мар 9, 2018 11:27pm [Аноним] - 2232 d back | ↑↓ |
|---|
Зима 2018. Пенсія мінімальна – 50$, якщо по курсу. Попробуй виживи...
Все і вся припорошене снігом отож нудно без роботи. Побачив об’яву: "Підприємство набирає працівників. Зарплата 350-450 гр./день".
Зателефонував й запитав: - Пенсіонера візьмете?
У відповідь пролунало: - Хіба що сторожем.
Вихід був єдиним - знайти роботу у Польщі по біометричному паспорту. Об’яви на кожному стовпі та я їм не вірив – вже двічі надурили тому що.
Зателефонував приятелю у котрого дочка працевлаштовує у Польщі наших. Та знає мене отож не надурить – надіявся. Зателефонував й та повідомила, що є для мене робота у супермаркеті – товари на полиці викладати. Зарплата 10 зл/год.
А що було робити? Зуби, як то кажуть, класти на полицю? Пригадалася карикатура на одному із російських сайтів: українець із біометричним паспортом в одній руці і з будівельними інструментами в іншій стоїть спиною до Росії й, вдивляючись у Європу, каже: "Ніж підставляти сраку москалям то краще вже смоктати пеніс полякам!"
Образливо але нічого ж не вдієш… Ціна ліків для хворої дружини склала 40000 гривень тому що.
Купив квиток. Шмону на митниці не було – звірили фото на паспортах із фізіономіями й запитали чи не веземо чого забороненного. От і все. Прибув. Зустріли. Повезли на медкомісію – працевлаштування офіційно тому що.
В коридорі молився, щоб пощастило пройти медогляд. Втретє витратитись на дорогу й повернутись ні з чим було соромно.
Лікарка зміряла тиск й я помітив покази 225/175. Хана мені, - подумалося в ту мить. Але ні, - лікарка запитала чи приймаю пігулки від тиску й стала перевіряти як я розрізняю кольори.
- Скільки кругів бачите на малюнку?
- Три.
- А придивіться но уважніше.
- Чотири.
- Який найбільший?
- Ось цей.
Лікарка стала щось писати й по виразу її обличчя здогадався, що пройшов медкомісію. Головний лікар поставив штамп не читаючи.
Я зрозумів логіку лікарні: Польща потребує працівників отож нехай чоловік працює. А не буде справлятись – роботодавець вижене.
В офісі підписав папери, отримав взуття та спецодяг, сходив в банк й замовив картку на котру буде перераховуватися зарплата.
Поселили. В коридорі гуртожитку 9 кімнат по 2-3-4 заробітчанина. (По двоє живуть сімейні пари)
Увечері в кімнаті виникла бійка між нашим та чоловіком із кімнати навпроти й поволі мордобій перемістився у коридор.
Я до колег: - Розніміть же хтось їх!
Вадим до мене повчально: - Двое в драке, третий в сраке. Днём вместе пили, сейчас деруться, утром целоваться в дёсна будут.
І правда: вранці "бійці" помирилися й сміялися, згадуючи учорашнє.
Я розумів суть: У цих бійців, котрих туть тьма, адреналін зашкалює, отож втекли на заробітки від служби в нашій армії й тут воюють між собою.
Запитав одного із колег (27р):
- А ти в армії служив?
- Відкупився. Одні сраки грошима підтирають а мені кров за них проливати!? Нах.. мені воно здалося?
- Тисячу доларів дав?
- Трошки більше.
Коментарі, як то кажуть, зайві…
Наступного дня в супермаркеті викладав товари на полиці. Робота в теплі і не важка але дуже вже нудна. Весь час мусиш ходити по залу - робити видимість роботи. І не сачканеш – всюди камери. Якось обперся руками на ящики і… отримав зауваження.
Наприкінці четвертого робочого дня власниця супермаркету повідомила, що я їм не підходжу. Мо я старий для такої роботи? – роздумував.
Посередниця повідомила, що для мене є робота на заводі а на моє місце стане молодий українець, котрий чимось не догодив власниці іншого супермаркету. Значиться, не у віці справа.
У вихідні бухалово та мордобій у гуртожитку є звичним явищем. Он дівчина біля плити жаліється подрузі:
- Зайшла я вперше у цю общагу і бачу: на першому наші сваряться, на другому та третьому б’ються! Жах! Думаю: куди я потрапила!?
Подруга похитала головою і зауважила: - Ми, українці, самий гнилий народ на світі.
Подумалося в ту мить: українці чубляться між собою із-за дрібних побутових проблем а весь світ дивується війні на Сході України…
Аж тут до кухні підійшов заробітчанин із каструлею. Дівчина до нього: - Накидали три пакети сміття отож виносьте!
- А то не ми! Ми картоплю чистимо в кімнаті і своє сміття самі за собою виносимо!
Тоді дівчина до подруги: - Ось бачиш, накидали три пакети сміття було кому а винести усім в падлу...
І я подумав в той момент: - комунізм неможливий в принципі. Їсти, пити, смітити буде кому а от прибирати бажаючих не знайдеться. Давно чув як колись під впливом модних комуністичних ідей люди об’єднувалися у комуни. Та от ті комуни розпадалися досить скоро – ніхто добровільно не хотів виконувати невдячну роботу: прибирати, чистити туалети тощо.
Якщо ж той комунізм будувати в масштабах держави то без величезного репресивного апарату, себто нагайки, ніяк не обійтись...
Робота виявилася не важкою але на дворі під навісом. Мороз дошкуляв страшенно, але гріла думка, що весна таки переможе. А втім, попри все, мені ця робота на морозі була кращою за роботу в теплому супермаркеті. Там ти мусиш підкорятися усім працівницям а тут лише майстру.
Усе так, але атмосфера доброзичлива – начальство вітається з трудягами за руку. І це логічно: ми своєю працею їх збагачуємо отож вони нас шанують – видали спецодяг, годують гарячим, година обіду зараховується в робочий час, оплачують проживання. В коридорі для нас упаковки із різноманітною мінеральною водою. В їдальні є електрочайник, мікрохвильова піч, холодильник, телевізор. Поряд душова кімната та пральна машинка. При такому відношенні навіть думки не виникає щось красти чи працювати абияк.
В роздягалці, на кухні, в умивальнику та туалеті чисто – прибиральниця прибирає та слідкує, щоб мило та туалетний папір завжди були в наявності.
Вийшли попрацювати в суботу до 14 години. В кінці роботи бухгалтер в подяку за вихід на роботу у вихідний дав кожному по 20 злотих премії.
Майстер помітив що в мене порвалися рукавиці й сам приніс нові. Заходжу в роздягалку й бачу: на підвіконні лежить дорогий мобільник, цигарки, запальничка і… ніхто їх не краде!
Пригадалося як колись у нас в кінці дня забув в умивальнику годинника. Наступного дня вийшов на роботу і… І у всіх такі щирі, безневинні обличчя! Чомусь подумалося: сьогодні наші керманичі, олігархи та різноманітні управлінці перевели накрадені сотні мільярдів доларів у офшори і… І у всіх такі щирі, безневинні обличчя…
Платять добре і своєчасно але до порядку слід звикнути: кидаємо роботу коли по радіо оголосять десяту годину. Обід припиняємо о 10:28, щоб на 10:30 стояти за верстатом – камери відео стеження всюди тому що. Так само робимо і о 14:00. Начальство нас шанує отож і ми працюємо відповідно.
Обстановка в колективі поляків дружня. Одному з наших потрібні були ліки але тут без рецепту їх не продають. Той пояснив проблему полякам. Ввечері ті зателефонували й повідомили, що ліки вже куплені.
Звернув увагу: поляки у порівнянні з нами заробляють добре але у них не прийнято хизуватися один перед одним розкішними оселями та дорогими авто. Будинки скромні, на рівних дорогах авто середнього класу. Значиться немає у них корупції. Огорожі часто декоративні висотою 110 -140 см. Гаражів мало – автівки часто припарковані біля будинків під навісами. На території жодної оселі не бачив собачої будки та пса на прив’язі. Половину широких тротуарів відведена під велосипедні доріжки. Автобуси їздять за графіком котрий є на кожній зупинці. Вночі мела хуртовина отож вийшов з дому о 5:30, щоб о 5:55 бути на роботі а вулиці села, на мій подив, вже почищені. Навіть ґрунтові. Ціни, крім спиртного та цигарок, майже одинакові з нашими але… Але там немає фальсифікованих товарів – все якісне. Навіть після прийняття конячої дози найдешевшої горілки вранці голова не болить.
Відносно зарплати хлопці заспокоїли: - Це тобі, чоловіче, не Росія. Тут немає поліцейського беспредєлу і зароблені злоти тобі на картку поступлять своєчасно.
Якщо порівнювати заробітки у Польщі та Росії то варто акцентувати увагу на таких обставинах. Відстань до Польщі втричі коротша отож і ціна квитка та час в дорозі. При однаковій погодинній оплаті праці тут проживання та гарячий обід оплачує роботодавець а це плюс для бюджету.
Затримок зарплат тут не буває – зароблене перераховується в банк в перших числах наступного місяця. (В Росії часто мусили власним коштом добиратися в офіс, вистоювати довжелезну чергу й вертатися на таксі.) Тут дешевший дозвіл на роботу – воєводська віза. По біометричному паспорту платити навіть гроша не потрібно. Якщо в Росії кожна неділя у будівельників є робочим днем, котрий не оплачують, (я в такій фірмі працював) то тут в неділю навіть не усі магазини працюють а маршрутки їздять з великим інтервалом. У суботу вихід на роботу тут тільки з дозволу адміністрації. Кажуть що, "кидалова" із зарплатою іноді бувають але це лише по вині українських посередників. Словом, чим більше наших, тим більший ризик "кидалова".
Тихе, спокійне, стабільно сите життя при котрому революції та "майдани" неможливі. Немає у них невдоволених владою тому що.
Працюю й думаю: - От було б у нас все не як у дикунів, а як у всьому цивілізованому світі… Продав би я свій пай (3,4га) й купив би тут авто (в Європі значно дешевші потримані авто) й зараз грів би пузо на якомусь іноземному курорті.
Грошей би вистачило до смерті. Звісно, щоб не нудьгувати ще й підзаробляв би то тут, то там.
А що вдієш? Владу у нашому безпредєльному виправно-трудовому таборі захопили блатні й самі із свого числа вибирають собі паханів.
Рипнешся – нарвешся на гнилу істоту, котра тебе з радістю і здасть. Вийдеш майданити – свої ж хлопці у формі спец призначенців й перестріляють та відлупцюють. І тертіти безлад немає сил і протестувати безглуздо. Безвихідь.
Ми за кордоном є представниками своєї нації та й там серед наших немає взаємоповаги – чморимо один одного. Що ж говорити про всю Україну?
Хочете знати що виготовляє наш завод? Закуповує в Україні брухт кольорових металів і тут на обладнанні часів УРСР силами українців (народжених в УРСР) переплавляє у зливки й експортує у всі країни Європи.
Дивився я на оце все і так собі думав: От придбав би якийсь українець таке ж підприємство у нас й став би випускати ту ж продукцію…
І процвітав би? Платив би робітникам, як тут?
Аналізував наші закони та ментальність Колись же торгував у веранді власного будинку різноманітним крамом. Стукали у вікно навіть вночі. Поблизу відкрився магазин отож я список усіх боржників викинув на смітник. Ось так то вести бізнес із нашим народом…
Формула успіху стара як світ: Стабільність, свобода приватної ініціативи, легкі податки. У Польщі це все в наявності а от у нас – ні.
Податки високі отож, у нас щоб утриматися на плаву, бізнесмен повинен буде на всьому економити отож установить зарплату 4000-5000 гривень за місяць й на підприємство влаштуються звичайні трудяги. (А навіщо платити більше коли в нашій бідній Україні ці гроші є середньостатистичною зарплатою?) Щоб зекономити відмінить оплату проживання, оплату обідньої перерви, гарячі обіди, мінералку та не буде видавати спецодяг – хай працюють в домашніх обносках. Звільнить прибиральницю – хай самі за чистотою дивляться. От і… отримає звичне нам з часів СРСР виробництво.
Зарплата мізерна отож робітники стануть красти кольорові метали а механізатори зливати для продажу дизпаливо. Робітники спочатку будуть за поясами виносити куски кольорових металів а згодом стануть перекидати через огорожу злитки. Спочатку довелося ловити злодюг самому та викликати поліцію а потім найняти воєнізовану охорону із вівчарками.
Робітники, як у нас прийнято, будуть запізнюватися, проголювали, приходити б на роботу напідпитку, пиячити на роботі, лаятися, влаштовувати внутрішні розбори. Звідси і травматизм. Стануть красти не тільки продукцію але й мило з умивальника та туалетний папір з туалету. Та що там мило – будуть красти ще й з кишень у роздягалці мобільники та гроші. (Як правило, покидьок-наркоман в будь-якому колективі знайдеться)
На прибирання покладуть з пробором отож скрізь буде брудно. І ось власник підприємства стає свідком такого явища: робітники у старому різних фасонів одязі їдять принесені з дому обіди й, регочучи, підколюють один одного. Не дружня атмосфера в колективі тому що. А як вона може бути дружньою коли велика текучість кадрів – одні пропрацюють місяць-два й звільняються в наївній надії найти кращу роботу. Тим часом їхнє місце займають інші невдахи. І господар принципово не вітається з невдахами котрі погодилися працювати за злиденну зарплату й при тому обманюють його, крадуть, лаються та зневажають один одного. От і замкнувся круг – як ти до трудяг, так і вони до тебе. І як вони до тебе – так і ти до них.
Високі податки та побори, ціни на енергоносії плюс бюрократизм, як правило, призведуть підприємство до банкрутства. Господар звільнить працівників, продасть обладнання а те що не продалося поріже на металолом. Здасть приміщення в оренду різним підприємцям - тим котрі розливають "пальонку", виготовляють різноманітний фальсифікат, фасують продукти, ремонтують-фарбують авто і т. д. й виїде за кордон.
Кажете, що Президент та уряд погані? А при такому народові кращих керманичів бути не може! Вірно кажуть: "Какой народ, такие и бояре".
На роботу прибули два українці, котрі тут вже працювали два-три місяці тому. Один втратив кінчики пальців та рани загоїлися отож повернувся.
Інший теж дома шукав, шукав роботу та так і не знайшов...
Власниця радо прийняла давніх знайомих. І ось на три верстати нас вже шестеро. Правда, один працює "болгаркою" але видно навіть неозброєним оком, що двоє інших вже зайві. Розумів: власниця звільнить тих, котрих працевлаштувала до прибуття давніх знайомих. Себто мене та Андрія.
І ось дзвонить мій мобільний. Лагідний голос посередниці повідомляє, що в силу певних обставин я та Андрій маємо виїхати додому. Робота нам буде після Пасхи.
Отримав в банку зароблені гроші, спакував речі й "виставився". За чаркою колеги доходили висновку що… краще б наш край визволили поляки. Тоді би і серйозні реформи були, і робота високооплачувана, і дешеві авто без розмитнення, і жодних черг на кордоні. Тому що кордону із Європою вже не було б… Митниця була б тільки на кордоні із Росією.
І заперечити ж то було нічим... Такої брехливої, злодійської влади ще світ не бачив отож гірше вже не було б…
На автовокзалі заклопотані люди із сумками і з їхніх вуст українська мова – не можемо розбудувати власну державу то розбудовуємо чужі…
|
|
| Чт, Мар 29, 2018 09:02am [Аноним] - 2213 d back | ↑↓ |
|---|
Молодий привабливий 27-річний рівнянин натуральної зовнішності познайомлюсь з П, М. Хочу зробити гарний мінет, люблю і вмію це. Шукаю адекватного акта, гетеро, бі з хорошими данними, віком 25-45 років, без манер і тараканів в голові, люблячого приймати мінет від симпатичного хлопця. Порядність, охайність та конфіденційність гарантую і, в свою чергу, вимагаю від партнера. Надаю перевагу зрілим чоловікам але розгляну всі повідомлення і відповім кожному. Пишіть свої параметри і пропозиції в лс, фото прискорить зустріч.
|
|
Chicago.Ru не несёт ответственности за достоверность размещенной информации © 2000-2024 Chicago.Ru
|
